Генетическая опасность загрязнения окружающей среды

Содержание

Опасность загрязнения окружающей среды мутагенами
- Похожие статьи:
Опасность загрязнения окружающей среды мутагенами
- Похожие статьи:
- Похожие страницы:
ГЕНЕТИЧНІ НАСЛІДКИ ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І ЗАХИСТ ТВАРИН ВІД мутагенних

Опасность загрязнения окружающей среды мутагенами

Во второй половине ХХ века над биосферой нависла угроза загрязнения мутагенами. Любая популяция способна выдержать лишь определенный груз мутаций. Увеличение частоты мутаций может привести к снижению устойчивости популяций из-за нарушения генетического гомеостаза. Необходимо дальнейшее усиление эколого-генетического мониторинга – контроля за состоянием окружающей среды на популяционно-генетическом уровне. В качестве профилактических мер следует использовать развитие «безотходных» технологий, ограничение производства веществ с мутагенным действием, усиление всех видов контроля за состоянием потенциально опасных предприятий: АЭС, химические и микробиологические производства, научно-промышленные установки биотехнологического характера.

Существуют факторы, которые снижают частоту мутаций – антимутагены. К антимутагенам относятся некоторые витамины–антиоксиданты (например, витамин Е, ненасыщенные жирные кислоты), серосодержащие аминокислоты, а также различные биологически активные вещества, которые повышают активность репарационных систем. Установлено, что мутагены при определенных условиях оказывают канцерогенное и тератогенное действие.

Канцерогены – это факторы, провоцирующие развитие онкологических заболеваний; тератогены – это факторы, провоцирующие развитие различных аномалий, уродств. Тератогенный эффект дают многие лекарственные препараты. Например, в 1960-е гг. на Западе широко использовалось снотворное талидомид, применение которого привело к рождению большого числа детей с недоразвитыми конечностями. Наряду с тератами – уродствами – часто встречаются морфозы – изменения, которые не ведут к утрате органом его функций.

Отличить мутагенное действие от тератогенного сравнительно легко: тераты (уродства) являются ненаследственными модификациями, они предсказуемы (направлены) и не сохраняются в последующих поколениях. Например, серая окраска тела у дрозофилы – это нормальный признак. В то же время известна мутация yellow – желтое тело (эту мутацию легко получить искусственно, обрабатывая родительских особей различными мутагенами; при этом разные мутагены могут давать одинаковый фенотипический эффект). Если же личинкам дрозофилы добавлять в корм азотнокислое серебро, то все эти личинки разовьются в мух с желтым телом.

Но, если от этих желтых мух получить потомство и выращивать его на обычной питательной среде, то все потомки вновь станут серыми. Таким образом, в данном случае «пожелтение» тела мух – это не мутация, а модификация, или фенокопия (модификация, по фенотипу копирующая мутацию); азотнокислое серебро в данном случае является не мутагеном, а тератогеном.

Классификация

Мутагенами могут быть различные факторы, вызывающие изменения в структуре генов, структуре и количестве хромосом. По происхождению мутагены классифицируют на эндогенные, образующиеся в процессе жизнедеятельности организма и экзогенные — все прочие факторы, в том числе и условия окружающей среды.

По природе возникновения мутагены классифицируют на физические, химические и биологические:

Дата добавления: 2016-06-05; просмотров: 1692;

Опасность загрязнения окружающей среды мутагенами

Классификация

По природе возникновения мутагены классифицируют на физические, химические и биологические:

Дата добавления: 2016-06-05; просмотров: 1694;

Похожие статьи:

Проблеми забруднення природного середовища

Зміст

1. Характеристика екологічної ситуації місця проживання (м. Сарни)

2. Роль живої речовини в біосфері

3. Основні джерела антропогенного забруднення довкілля

4. Характеристика новітніх галузей екології

5. Охорона екосистем. Національні парки, заповідники, заказники, пам’ятки природи, екологічні стежки

Література

1. Характеристика екологічної ситуації місця проживання (м. Сарни).

При суміщенні факторів антропогенного навантаження, природи та урбанізації, пов’язаних з даними ландшафтами, були визначені ділянки комбінованого впливу на території. Найбільшою серед них є територія північного та центрального районів з включенням селищ поблизу Сарн. Всі ці території, в першу чергу, зазнають збитків від таких факторів: урбанізації, залізничного та автомобільного транспорту, розораності земель, промислового забруднення.

Пов’язавши інформацію про підприємства їх технологію, сировину, продукцію у площині взаємного впливу «сировина — технології — виробництво — природні ресурси — продукція — охорона довкілля», Зазначили розміщення санітарних зон, природних територій, житлової забудови та інші об’єкти в радіусі 5 км від підприємств.

Основним джерелом забруднення навколишнього природного середовища міста Сарни є діюче ПТП «Таврида».

Ділянка межує: з півдня і заходу – сільськогосподарські угіддя сільськогосподарського підприємства, зі сходу (на відстані близько 1 км) – комбінат по виробництва масла.

Нормативна санітарно-захисна зона згідно СН 360-92 становить 500 м. Загальні межі зон впливу при експлуатації об’єкту знаходяться в межах нормативної зони.

На майданчику розміщені: тваринно забійний пункт проектною продуктивністю 1.6 т на зміну ковбасним цехом потужністю 1.0 т ковбасних виробів за зміну і холодильник є ємкістю 100 тон, котельня, трансформаторна підстанція, прохідна, пожрезервуари, автоплатформа з пандусом.

Одну із небезпек навколишньому середовищу становлять викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря, джерелами яких є димарі коптильних камер ковбасного цеху, труба котельні.

З умов проектованої діяльності про відсутність наднормативних викидів, скидів виробничої діяльності, можливих серйозних аварійних ситуацій, ступінь екологічного ризику визначається, як мінімальний.

Головну небезпеку навколишньому природному середовищу, в першу чергу, становлять стічні води від виробництва м’ясоковбасних виробів, найбільш агресивних з усіх стічних вод підприємств харчової промисловості.

Факторами негативного впливу на навколишнє середовище також є:

викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від коптильних камер цеху м’ясоковбасних виробів і труба котельні;
відходи виробництва, що утворюються в процесі експлуатації ковбасного цеху та голово забійного пункту.

На території твариннозабійного з ковбасним цехом і холодильником застосована об’єднана система виробничо – побутової каналізації. Побутові стічні води самопливом потрапляють в зовнішні внутрішньо майданчикові мережі виробничо – побутової каналізації та поступають на діючі очисні споруди.

Вода, що використовується у виробничому процесі, забруднюється органічними відходами, жиром, кров’ю, шматочками тканини тварин, уламками кісток.

Крім того, в стічні води в значних кількостях потрапляє кухонна сіль, нітрати.

В стічних водах всі забруднювачі в основному знаходяться у вигляді суспензій, емульсій, колоїдних і молекулярних розчинів. Кожен вид забруднень визначається з органічної і мінеральної частин. Стічні води також характеризуються великім вмістом хлоридів і органічних забруднень, що знаходяться в розчинному і нерозчинному стані, температура їх змінюється від 12 до 27 ºС в залежності від сезону.

В зв’язку з тим, що стічні води ПТП «Таврида» в основному забруднені органічними речовинами тваринного походження, вони швидко загнивають і мають неприємний гнійний запах інтенсивністю до 5 балів, тому потребують локальної очистки перед подачею на міські очисні споруди.

На об’єкті використовується обладнання, яке має низький рівень вібрації, тому виробничий шум на оточуюче середовище впливу не має.

Сучасний стан навколишнього середовища у багатьох регіонах нашої держави та й інших країн є катастрофічним. Здебільшого оцінку якості довкілля проводять за окремими ресурсами; за фахом роботи; окремі організації; державні управління Мінекоресурсів; в окремі проміжки часу та ін. Частково створені бази інформації є під час недоступними, не завершеними в опрацюванні (таблиці, графіки, висновки).

Відомо, що навіть під час нормальної роботи у навколишнє середовище викидається певна кількість небезпечних речовин, які в переважній більшості є короткоживучими. За даними офіційних джерел, вони істотно не впливають на навколишнє середовище та здоров’я населення м.Сарни. Але за деякими даними, не встановлена небезпечна доза, і тому будь-який викид небезпечних речовин у навколишнє середовище є небезпечним для людського здоров’я[8].

Одну із небезпек навколишньому середовищу становлять викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря, джерелами яких є димарі коптильних камер ковбасного цеху (труба котельні).

Максимальне забруднення сільськогосподарської продукції може відбутись при аварії в період збору врожаю(враховуючи, що дачні ділянки розміщені в межах 500 м зони). Забруднюючі речовини, осаджуючись з атмосфери, затримуються на поверхні рослин і при збиранні, в певній кількості від випавших на поверхню ґрунту (визначається інтервалом часу між викидом і збором врожаю, видом культури, погодними умовами і т.д.), переходять в сільськогосподарську продукцію. Особливо важливим шляхом міграції речовин на ранній стадії є ланцюг пасовище – тварини – молоко. Якщо випадання відбулись в пасовищний період, то речовини швидко включаються в трофічні ланцюги міграції, при споживанні тваринами пасовищної рослинності, забрудненої аеральним шляхом. Особливо гострим в цьому відношенні є перші тижні після викиду. Тривалість періоду переважно позакореневого забруднення визначається першим вегетаційним періодом після несанкціонованого викиду.

В наступний вегетаційний період основним механізмом залучення їх в міграцію по сільськогосподарським шляхам стає кореневе надходження з ґрунту рослинами.

В радіусі 5 км від міста Сарни, основними угіддями є ліси і пасовища. Отже, при максимальній проектній аварії визначальним шляхом міграції небезпечних речовин, як на ранній фазі аварії, так і на наступних буде ланцюг пасовища – тварини – продукція твариноведення – людина.

2. Роль живої речовини в біосфері

І так, "Я називатиму живою речовиною, — писав В.І. — сукупність організмів, що беруть участь в геохімічних процесах. Організми, що становлять сукупність, будуть елементами живої речовини. Ми при цьому звертатимемо увагу не на всі властивості живої речовини, а тільки на ті, які пов’язані з його масою (вагою), хімічному складом і енергією. В такому вживанні жива речовина є новим поняттям в науці".

Проте новою в науці є і оцінка ролі живої речовини в геологічних процесах і необхідність відмовитися від ідеї, що жива речовина Землі, життя на Землі формувалися і розвивалися, як наслідок розвитку речовини відсталого. Це питання в трактуванні В.І. ми розглядався вище, при обговоренні проблем зародження життя на Землі. Тут ми підкреслимо лише, що:

Сучасна жива речовина генетично споріднений всім минулим організмам;
В сучасну епоху жива речовина так само впливає на хімічний склад земної кори, як і в минулі епохи.
Існує константна кількість атомів, захоплених в даний момент живою речовиною і
Енергія живої речовини є перетворена, закумульована енергія Сонця".

Постійність кількості живої речовини визначається наступними обставинами.

По-перше — гранично максимальної… величиною біогеохімічної енергії розмноження;
В других — "обмеженістю площі, , доступної заселенню організмами", включаючи як території континентів, так і океанічні простори.
В третіх — постійністю в багаторічному режимі величини сонячної радіації — енергетичної основи розвитку життя і біогеохімічної міграції на Землі.

Закінчивши аналіз ідей В.І., що відносяться до організації біосфери і її живої речовини, звернемося до положення людини в системі біосфери Землі. Воно визначається тим, що "Людство як жива речовина нерозривний пов’язано з матеріально-енергетичними процесами певної геологічної оболонки землі — її біосферою. Воно не може фізично бути від неї незалежним ні на одну хвилину". Проте і саме людство є закономірний продукт розвитку біосфери, розвитку створюючого її живої речовини, як природного тіла. В.І. підкреслює: "Організованість біосфери, організованість живої речовини — повинна розглядатися як рівноваги, рухомі, весь час що коливаються в історичному і геологічному часі біля точно виразимого середнього. Зсуви і коливання цього середнього безперервно виявляються не в історичному, а в геологічному часі… ніколи яка ні будь крапка (наприклад атом або хімічний елемент) не повертається в зони століть тотожно до колишнього положення".

Організованість біосфери, живої речовини і створюючих його організмів, в подібному трактуванні, при приблизно рівній його масі протягом геологічної історії Землі, неминуче веде до того, що: "По-перше, в ході геологічного часу росте потужність виявлення живої речовини в біосфері, збільшується його в ній значення і його дія на відсталу речовину біосфери". І не менше важливо друге — "…процес еволюції видів в ході геологічного часу — різка зміна самих живих природних тіл". В.І.

підкреслює, що "Тільки в живій речовині ми спостерігаємо різку зміну самих природних тіл з ходом геологічного часу…(і дуже точне) — Жива речовина є пластичною, пристосовується до змін середовища, але, можливо, має і свій процес еволюції, що виявляється в зміні з ходом геологічного часу, зовні залежно від зміни середовища".

Отже, неминуче, що "…еволюція видів переходить в еволюцію біосфери" і, у свою чергу, "Під впливом наукової думки і людської праці біосфера переходить в новий стан — ноосферу". Оскільки думка і діяльність людини охопили весь простір землі, завершився процес "повного заселення біосфери людиною…". Звідси витікає, у свою чергу, що і думка людини є явище планетного масштабу.

Тут ми торкаємося до питання до кінця не розробленому, але безумовно вимагаючому глибокого осмислення.

Розглядаючи біогенну міграцію атомів (треба нагадати, що це форма існування живої речовини), В.І.Вернадський підрозділяє її на три роди: біогенна міграція атомів 1-го роду здійснюється мікроскопічними організмами і мікробами, характеризується величезною інтенсивністю, пов’язаною з малим їх об’ємом і вагою і біогенну міграцію атомів 2-го роду, властиву організмам багатоклітинним. В.І. підкреслює, що в геологічному і геохімічному відношенні роль одноклітинних багато разів превалювала до останнім часом.

Проте життя кожного організму виявляється ще і у виникненні 3-го виду біохімічної міграції атомів, зв’язаного не стільки з розмноженням і фізичним розвитком даного вигляду, скільки саме з його життєдіяльністю. Він наводить як приклад дію на грунт гризунів землериїв, дощових черв’яків, термітів. Підкреслюючи, що до участі людини, цей вид геохімічної міграції атомів грав різко підлеглу роль.

Страницы: следующая →

123Смотреть все

ГЕНЕТИЧНІ НАСЛІДКИ ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І ЗАХИСТ ТВАРИН ВІД мутагенних

Останні десятиріччя відзначаються інтенсифікацією виробничих процесів в промисловому і сільському господарстві. В результаті цього в навколишньому середовищі — повітрі, ґрунті, воді — накопичуються величезні кількості речовин, частина з яких має мутагенної і тератогенної активністю. Серед них особливе значення мають хімічні мутагени — ДДТ, гексахлорбензол та інші пестициди з класу хлорованих вуглеводнів, які здатні накопичуватися в живих організмах. У районах інтенсивного сільського господарства джерелом мутагенів є нітрати.

Переклад тваринництва на промислові технології в нашій країні супроводжувався концентрацією поголів’я тварин на обмежених територіях ферм і комплексів, що викликає підвищення концентрації мікрофлори, в тому числі збудників різних хвороб.

Віруси, безпосередньо проникаючи своїм генетичним апаратом в геном клітин тварин або через свої біологічні субстрати, які мають антигенні властивості, можуть стати сильним фактором індукованого мутагенезу. Для профілактики і лікування бактеріальних і вірусних інфекцій, інвазій використовують інактивовані, а також живі вакцини, сироватки, широкий арсенал синтезованих фармакологічних засобів, що, безумовно, дає позитивний ефект. Однак слід оцінювати і побічні результати ветеринарної терапії,

що може проявлятися в підвищенні частоти порушень хромосом і ДНК в статевих і соматичних клітинах ^ самих тварин, зміни програми розвитку їх ембріонів *

Замість підвищення життєздатності через такого роду мутацій відбуватимуться ослаблення резистентності, зниження продуктивності тварин і т. Д.

Особливо серйозну небезпеку становлять хімічні забруднення середовища розведення тварин. Якщо все три десятиліття тому основним добривом полів був перегнилий гній, то зараз в основному використовують хімічні добрива. Це призводить до концентрації в кормах нітритів і нітратів, шкідлива дія яких на організм відомо. Другий фактор — боротьба з шкідниками полів, садів і городів. Вона заснована також на застосуванні хімічних сполук — пестицидів, які мають дуже сильними мутагенними властивостями. Відзначається, що більшість пестицидів стійкі до хімічного і біологічного розкладання і мають високий рівень токсичності. Перелік шкідливих хімічних речовин, з якими контактують тварини, величезний.

У зв’язку з цим важливе значення має екологічний моніторинг середовища розведення тварин, що передбачає визначення характеру і рівня хімічних речовин в грунті, воді, кормах і тілі тварин. Необхідне створення екологічних карт господарств і регіонів, на які наноситься відповідна інформація.

Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіоактивного забруднення величезних територій РФ, України і Білорусії. Виникла глобальна проблема оцінки генетичних наслідків цієї катастрофи на різні біологічні об’єкти, в тому числі сільськогосподарських тварин.

Нами проведено аналіз хромосом у корів швіцької породи в радгоспі «Труд» Клинцівського району Брянської області. Господарство належить до зони сильного забруднення навколишнього середовища радіонуклідами. У досліджених Метафаза виявлено 38,94% аберацій. Співвідношення різних типів аберацій було наступним:

63,9631,549,9019,812,7136,047,2523,425,37

Аберації хромосомного типу,% В тому числі парні фрагменти Ацентріческіе кільця кільцеві хромосоми діцентріческіе хромосоми аберації хроматидного типу,% В тому числі поодинокі фрагменти міжхромосомні обміни межхроматідние обміни

Радіонукліди, як зазначено вище, самі по собі є потужним фактором індукції мутацій, перш за все пошкоджуючи цілісність хромосом і викликаючи аберації.

Але виявилося, що вони при взаємодії з хімічними мутагенами здатні посилювати ситуацію. У НДІ ветеринарної генетики та селекції (НІІВГіС) проводяться комплексні дослідження по еколого-ветеринарної генетиці.

Це розділ ветеринарної генетики, який вивчає вплив різних екологічних факторів на спадковість тварин, стійкість до захворювань, пов’язану еволюцію мікро- і макроорганизмов, генетичну зумовленість накопичувати або виводити з організму шкідливі речовини, генетично детерміновані реакції тварин на лікарські препарати і т. Д. Одне із завдань еколого-ветеринарної генетики — селекція тварин на стійкість до шкідливих фізичних, хімічних і біологічних факторів.

Співробітники НІІВГіС встановили негативний вплив радіації і хімічних забруднюючих речовин на хромосомну нестабільність, імунна відповідь до деяких антигенів, гормональний статус і накопичення хімічних елементів в тканинах великої рогатої худоби. Проводиться цитогенетический, іммуногенетічес-кий, імунологічний, хімічний та біохімічний моніторування-ринги популяцій сільськогосподарських тварин в екологічно чистих і забруднених районах Західного Сибіру.

Несприятлива екологічне середовище, що характеризується зростанням рівня іонізуючої радіації, інтенсивним ультрафіолетовим випромінюванням і особливо дією токсичних хімічних сполук, якими зараз в ряді регіонів перенасичені повітря, вода, грунт і рослини, підвищена контактність тварин з ретровирусами призводять до зниження рівня імунітету та збільшення нестабільності генетичного апарату тварин . Це може проявлятися у формі освіти мобільних генетичних елементів, здатних до трансформації в віруси імунодефіциту — СНІДу у людини і аналогічні їм у тварин.

Вчені підкреслюють, що проблема СНІДу (і споріднених йому захворювань, що викликаються ретровирусами — автономними генами, які багато в чому схожі з вірусом імунодефіциту у людини) — це абсолютно нова біологічна ситуація, з якої починається широке поширення придбаної генетичної патології. При цьому різке погіршення екологічної ситуації можна вважати провідною причиною того, що саме в другій половині XX ст. стали виходити з-під контролю процеси утворення рухомих генів.

Методи еколого-генетичного моніторингу в тваринництві. Збільшення частоти раніше відомих або поява нових мутацій в наступних поколіннях тварин — показник зростаючого дії мутагенів середовища. В умовах конкретної екологічної середовища розведення тварин важливе значення має визначення мутагенної активності як окремих факторів, так і всього їх комплексу. Тут мова може йти про генетичну активності лікар-

жавних препаратів, застосуванні нетрадиційних кормових добавок, гормональних обробок тварин. Головну увагу, очевидно, повинна приділятися аналізу впливу на’стабільность генома того чи іншого рівня забруднення навколишнього середовища.

В даний час рекомендується використовувати такі тести генетичної активності речовин: 1) генні мутації; 2) хромосомніаберації; 3) обміни між сестринськими хроматидами; 4) мікроядерний тест і ін.

Для оцінки частоти нових і старих виникли раніше (генетичний вантаж) мутацій рекомендується використовувати цітогенеті-ний метод, аналіз мономорфних систем білків, враховувати частоту вроджених аномалій, спонтанних абортів і мертво-народжень, співвідношення статей в потомстві тварин. Освіта хромосомної аберації або незвичайного типу білка, яких не було у родинних тварин, є доказом знову утворилася мутації.

Аналіз частоти сестринських хроматидного обмінів у лімфоцитах крові дає можливість встановити наявність генетичної активності при впливі на організм того чи іншого хімічного агента. Цей метод в 1972 р запропонували А. Ф. Захаров і Н. А. Єголіна. Сутність його полягає в тому, що в культивовані in vitro лімфоцити, стимульовані для проходження митозов фитогемагглютинином, вводять аналог тимідину 5-бромдезоксі-уридин (БДУ). Залежно від часу його добавки в середу (перший або другий клітинний цикл) він включається в одну або обидві сестринські хроматиди. При відповідній обробці препаратів і використанні барвника Гимзи під мікроскопом можна бачити хромосоми з однієї забарвленої (БДУ включився) і з іншого неокрашенной хроматидами. В окремих хромосомах спостерігають диференціальну забарвлення хроматид — чергування темних і світлих ділянок. Це означає, що відбулися зміни, т. Е. Обміни між сестринськими хроматидами (схо). Висока частота схо свідчить про мутагенну дію досліджуваного речовини, з яким контактували клітини крові.

Цей метод доповнюють аналізом частоти розривів хромосом, інших аберацій, отриманих від тих же тварин, але краще при суцільний забарвленням.

Останнім часом запропоновано ще один чутливий метод виявлення мутагенності факторів середовища — так званий мікроядерний тест. Справа в тому, що додаткові маленькі ядра (мікроядра) на забарвлених мазках крові утворюються за рахунок цілих хромосом або їх фрагментів, які при діленні не включаються в основне ядро ??через пошкодження. Спостерігається зростання числа мікроядер в еритроцитах ссавців при дії мутагенів. Для цих же цілей адекватні результати може дати аналіз частоти Нерасхожденіе хромосом в клітинах кісткового мозку на стадії анафази.

Зростання частоти злоякісних новоутворень, в тому числі і лейкозів у людини і тварин, вчені обгрунтовано пов’язують із забрудненням навколишнього середовища. Встановлено, що багато мутагени одночасно є і канцерогенами — чинниками, що ведуть до злоякісної трансформації клітин. Отже, поширення в середовищі розведення тварин генетично активних агентів може призводити не тільки до підвищення частоти мутацій, але і до зростання частоти злоякісних новоутворень.

Ця проблема в ветеринарії — одна з актуальних і дуже непроста для вирішення. Дослідження вчених показали існування РНК-містять або ретровірусів, здатних при інфекції вбудовуватися в геном клітин тварин і порушувати їх генетичну програму. З іншого боку, в нормальних клітинах ссавців визнано існування ділянок ДНК, подібних за будовою з РНК ретровірусів. Це так звані протоонкогени, які беруть участь в контролі клітинного циклу. Останні, як вважають вчені, перетворюються в онкогени, що призводить до порушення їх експресії і розвитку ракового процесу. Поштовхом цієї події можуть бути вірусні інфекції, дія на організм фізичних і хімічних мутагенів.

Генетична резистентність організмів при цьому має значення. Одні тварини залишаються тільки інфікованими рет-ровірусамі, що виявляють по реакції імунодифузії або за допомогою ДНК-зондування, в інших невдовзі розвивається лейкоз або інша форма раку. Для виявлення стійкості тварин до лейкозу важливе значення має оцінка стабільності генома. Одними з таких критеріїв можуть бути частота полиплоидии, розривів хромосом, мінливість хромоцентрамі. За нашими даними, останній показник у великої рогатої худоби, схильного до лейкозу, достовірно відрізняється від норми.

Генетична небезпека забруднення середовища

Опасность загрязнения окружающей среды мутагенами

Похожие статьи:

Опасность загрязнения окружающей среды мутагенами

Похожие статьи:

Похожие страницы:

ГЕНЕТИЧНІ НАСЛІДКИ ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І ЗАХИСТ ТВАРИН ВІД мутагенних

Оставьте комментарий Отменить ответ